Я ще не встиг й слова сказати, як він бахнув дверми і я почув, як забрязчав замок на дверях. Підбігши до дверей, я закричав:
— Господарю! Меніж треба рано вставати!
— Добре, добре! — почувся придушений голос господаря.
Лишившись сам, я став оглядати помешкання. Це була комора з одним маленьким вікном і такоюж грубкою, коло якої стояла старенька канапка і столик.
Далі попід стінами стояло дві кованих залізом скрині і одна порожня бодня, за якою стояв притиснутий до стіни великий, старий, деревляний образ якогось невідомого святого. По своїй звичці я зацікавлено став його оглядати, але коли я хотів його витягти ближче до світла, то він, як прикований, навіть і не порушився з місця. Тоді я взяв ліхтарню і, поставивши її на підлогу, став одсовувати бодню, думаючи, що то вона так притиснула його до стіни. Одсунувши на бік порожню бодню, я знов взявся за образ, але він однаково не подався. Присвічуючи ліхтарнею навколо його, я побачив, що він був наче припасований до стіни, що знов пригадало мені чудного вершника в полі і чудну поведінку господаря.
Далі, махнувши на всю руку, я підкотив на своє місце бодню, взяв ліхтарню і пішов до канапи з певним наміром заснути.
Ліг і заснув міцним кошмарним сном. Снилося мені, що хтось приїхав і будить господаря. Господар начеб-то й чує, як той стукає в двері і в вікна, але мовчить і не обзивається. Потім той, що приїхав, став голосно лаятись і кричати, щоб господар сказав йому, кого він заховав у своїй коморі. Господар не обзивався.. Тоді під хатою щось застугонило і стало товктися в стіну, де стояв старий образ невідомого святого. Спочатку стіна не піддавалася, а потім стала тріщати і частина її, разом з образом, помалу стала відсувати бодню. Бодня перехилилася й упала на бік, а образ якось подався вперед і відділився від стіни, і в стіні зявилась чорна діра, з якої показалися дві пари скрівавлених мертвих ніг, великі пальці, кінці яких були чорні і розпухлі. Ці ноги, чим далі, тим більше висувалися вперед і витягалися до мене. Холодний піт зали-
