Цю сторінку схвалено
— 135 —
дісталі поета когось розпято… Якось ненароком глянув на голий труп розпятої людини і взнав в ній Арона. Його розпяли, привязавши за руки і за ноги шматками порваного і скрівавленого тонкого рядна, а на його оголених грудях симетрично виднілися дві кріваві рани… Очі його з невимовним жахом дивилися в небо, а борода якось інтимно зігнулася до грудей, наче хотіла сховатися від чогось…
Несвідомо для себе самого, з моїх грудей вибухло питання:
— А деж твоя Сара, Ароне?!.
Сльози стиснулися в горлі і я побіг геть від цього страшного трупа…
***
Вечером йшли „наші“ і несли з собою червоні прапори. Дивлячись на них через вікно, мені здавалося, що вони несуть рештки того рядна, яким розіпнуто Арона.
|
1919 р. січень. |
