41
Данилові він рішучо не сподобався. Не сподобався не тільки характером своєї розмови, яка в свому тоні мала щось спільне з розмовою Онуфрієнка підчас першої зустрічі з ним, але й не сподобався він ще й тим, що з перших-же слів став зменшувати значіння свого товариша і так звисока дивився на його поступовання. Своїм чулим селянським серцем він зрозумів відразу, що й у самій партії не без гріха, що й тут нема ладу і провадиться дрібязково боротьба одиниць. Слухаючи, як студентик „критикував“ Онуфрієнка, називаючи його „партійним компромітатором“, Данило думав: — „І чим він ліпший від сина трипільського урядника Стьопи? Цікаво було-б знати, щоб він робив, як би так Онуфрієнко не пустив його на партійні збори, як то було зі Стьопою… Чи не такі самі були-б результати?“… Як виявилося пізнійше, то його думки були цілком правдиві, що він нераз згадував.
— Такі революціонери, як Онуфрієнко, нагадують мені зірваного з привязі коня, якиий, задерши хвоста, летить не знаючи куди… — говорив студент.
— Мені тепер хоч яке небудь місце… — сказав Данило, скорше відповідаючи своїм думкам, ніж до студента.
— А!… Он воно що!… — простягнув студент, розглядаючи Данила. — Ну, да… Звичайно… Що-ж…
Але в той час у двері хтось постукав і сторож побіг відчиняти. Студентик схопився і одійшов на бік. В кімнату жваво вскочив якийсь худий чоловік, в якому Данило відразу взнав Онуфрієнка.
— Товаришу! Земляче мій! — радісно скрикнув він, побачивши Данила.
Схопив його за обидві руки і став трясти.
— Що, викрили? — питався з сумом.
— Так! викрили…
— Зовсім?
— Ні! Кінці заховав… Труси робляться…
— Ага!… Так!… А пашпорт маєте?…
— Маю.
— Покажіть!
Данило вийняв з кешені пашпорта і подав Онуфрієнкові.
— Ага!… Так!… Зелений, значиться, з чим і поздоровляю…
— Поневолі позеленієш… — промовив Данило.
— Нічого! Нічого, товаришу!… Якось то воно буде!… Не турбуйтеся!… Білявий студентик ходив по хаті і винувато всміхався. Скориставши з моменту, що Онуфрієнко вибіг на хвилинку до другої кімнати, він підійшов до Данила і участливо сказав:
— Познайомимся! Я студент медик Микола Кононенко! По партійному — Конько.
Данило простягнув руку.
