Сторінка:Поліщук К. Отаман Зелений. Львів - Київ, 1922.djvu/43

Цю сторінку схвалено

39

Тепер єдиною думкою Данила було: як найобережніше попрощатися з матірю, щоб не дуже засмутити її. Боявся й стримувався говорити, щоб не розплакатися самому й не порушити в собі тієї сили, яка була єдиною його опорою. Взяв на плечі тлумака з хлібом, поцілував Олексу й підійшов до матері.

— Благословіть, мамо!

— Кудиж ти, сину, вибіраєшся?! — тільки й могла сказати. Залилася сльозами і стала його хрестити. Руки дріжали, а вона все хрестила і хрестила. Потім зняла зі стіни образка Матері Божої „Почаївської“ і дала йому в руки.

— Хай хранить тебе Мати Божа! Не забувайся, сину, та за свою маму!

Поцілував її в обидві руки й вийшов з хати.

— Я проведу тебе, сину! — скрикнула вона!

— Не треба, мамо! — сказав Данило вже з-за дверий, — Я мушу сам іти…

Вискочила слідом за ним.

— Щож я скажу, як прийдуть?…

— В монастир послушником пішов… Вониж усі знають, що я збірався колись…

Скрипнули ворота і Оксана зосталася сама. Стояла довго і прислухалася, як затихали на сонній вулиці поспішні кроки Данила й Петра. Колиж стало зовсім тихо, Оксана сіла на лоріг і так заніміла. Вийшов Олекса і взяв її за руку:

— Ходім до хати! Тож я з вами…

Наче зі сну пробудилася:

— Ти?… Ти зо мною?… Сину мій єдиний!…

Вхопилася за нього обома руками.

— А того „Кобзаря“ він забрав з собою? — спиталася несподівано.

— Ні! „Кобзаря“ він зоставив.

— Треба його сховати! Добре сховати!…

Схопилася і побігла до хати.

За коловоротом Данило попрощався з Петром і залишився сам. Навколо одні лише поля чорні, на яких де-не-де лежали білі клапти снігу. Повітря пахнуло якоюсь ніжною зеленю і свіжою землею. Озираючись навколо себе, він думав: — „Ґрунт дихає, а я відриваюсь від нього!…“

Звернув з дороги, припав чолом до вохкої землі і промовив:

— Прости мені, що йду від тебе, але я ніколи не зраджу тебе!…

10. ОНУФРІЄНКО.

Через два дні був Данило у Київі. Спершу всього подався до Печерського монастиря і, замішавшись в гурті подільських прочан, забрався в „странну“, де на довгих