Цю сторінку схвалено
ЦВІТ МАГНОЛІЇ
Білі долоні магнолій
Віють труйним ароматом.
Хрупкеє тіло їх волі
Просить тепер не займати,
Щоб не зривати благання
Ще недозрілої страсти,
Соків гарячих не брати
В спеку вогнів пазюрастих.
Свіжа немов наречена
Прагне гарячого сполу,
Тільки незаймані мрії
Ще полохливі до болю.
Дужа хвилина прорветься.
Вигнуте тіло спрагою
Кине назустріч їм серце
Повне офіри і болю.
І, безсоромна до краю,
Груди біляві підставить:
Нате, беріть неминуче,
Рвіте мій солод устами.
І, безсоромна без міри,
Жестом невинно-одвертим
Прийме те пергу плодіння —
Зірве запону смерти.
