В моїй корі поритій,
Мов прибережний камінь,
Те освідомлення, до безуму високе
За міріяди тоскних днів і меж
Нарешті висунулось повне сили.
Те освідомлення себе самого світом,
Що його прагнули глухі і темні сили,
Нарешті вилилось у створі чоловіка,
Щоб далі він страждав
І бився через смерть.
