Могутній бенкет фарб і переливів,
Як у виставі бенефісній,
Гремить в-останнє з-за гір.
Закінчено виставу —
І раптом
Швидко
Гасять світло дня.
Раз-раз, — і засвітились зорі.
А кіпариси, як сосульки темні,
Привішені на цвяхи золотих зірок.
На невидимих ниточках, мов струнах,
Здається — бомбляхами ходять і бренять
Та тихо дзвонять у смерковій стумі.
