Гігантами пасатими прожекторів
По небу переможно водять усом.
Вони поставили свою категоричну волю,
Ввірвавшись сміливо у хаос хмар.
Вже сонце в море дише яро,
Вже смуга золота по морю простяглась,
Мов хвіст вогневої ракети.
А сонце — вгору, — вище страсть, —
Не зупинить жадоби — дѐ-там!
Воно засмаглими ричить устами,
Аж чайки криками нестями
Вітають похід перемог.
Комашка чорна хитрий лоб
До нього чепурить з вогню граната
А жде, як буде громихати
Його потужньо-гойний хід.
Лишень од моря шум покірний,
Утомно гаснучи у млявих трісках в гальці,
Перебирає й далі кожну в пальцях,
З долонь беручи берегів.
