А там по обрію, мов голка золота, Лягла на воду місячная смужка, Що виростає й коле виднокруг Ген-ген за Аю-Дагом Тим гострієм кінцевим. І радість шириться, Що я живу, дивлюсь, Стихії гордії, В лице вам.
