Сторінка:Політичні пісні украјінського народу XVIII-XIX ст. (1883).djvu/433

То б ја свого миленького
Могилу пізнала.
Прилетіла б ја до јого гробу,
Та ј сказала б: — куку!
Подај, подај міј миленькиј,
Хоч правују руку! —
— Ој, рад би ја, моја мати,
Обидві подати,
Насипано сиројі землі,
Не могу підньати.

(Рудченко, Ч. Н. П., 139; порівн. Чуб. V, 884. 950, 1044^[1])

Звичајно чумаки не јіздьать на Польшчу. Туди јіздили погоншчики за арміјеу россіјськоју, а надто в пруську віјну.

---

1. Подібне в звичајних льубовних у Чуб. V, 402, у Лавренка Пісні про коханьньа, 127.