канальноју роботоју, тьажкоју службоју на линіјах, далекими походами.
3) 3 пісень ІІІ-го розділа:
Шчо народ памјатаје Запорожьжьа зовсім не јак розбишацьке гніздо, навіть не тільки, јак војацьку громаду, а ј јак товариство господарське, а најбільш јак громаду вільну, — шчо народ і доси мајже по всіј Украјіні добре памјата, хто (царицьа ј пани сенатори ј генерали) ј за дльа чого (дльа својејі користи, дльа забраньньа земель і роскошів) зрујновали славне Запорожьжьа.
Вмісті з тим з пісень усіх трьох розділів видно: а) шчо народ украјінськиј і в XVIII ст. дуже јасно розумів своју осібність од Москви, і јак осібнојі породи, і јак осібнојі громади, — мајже так само, јак він розумів в XVII ст. осібність Украјіни од Польшчі, хоч з Москвоју ј не ділила јого віра так, јак ділила вона Украјіну од Польшчі, і б) шчо думка про цьу осібність і од Польшчі, з од Москви не зчезла з XVIII ст. в украјінському мужицтві ј доси, не гльадьучи на те, шчо вона не підпиралась осібними державними порьадками ј не розвивалась письменством на власніј народніј мові.
