До цього ж побиваньньа голотоју дуків належить і дума про гетьмана запорожського, котриј з товаришами побива дуків-сребльаників в шинку, приговорьујучи:
Еј, дуки ви, — дуки,
За вами луги ј луки;
Нігде нашому брату козаку-нетьазі ј коньа попасти.[1]
Гетьман тој зветьсьа в варјантах думи: Ганджоју Андибером або Дендебером, то б то таким именем, котре не звісне ні з јаких записів, — не то шчо имена козаків більшојі части старішчих дум. До того дума цьа не здибана дальше лівобічнојі ј Слобідськојі Украјіни.
Доволі розширена пісньа, в котріј згадујетьсьа Дорошенко, (Ој, на горі та женці жнуть), та про цього, стільки наробившого колотнечі на Украјіні, гетьмана, тільки ј сказано в пісні, шчо він «веде своје віјсько хорошенько»[2].
З усіјејі віјни украјінського народу ј козаків з Польшчеју на правім боці Дніпра за часів Паліја зосталась доси тільки одна пісньа про Абазина, котрого «не вспів козак
- ↑ Варјанти напечатані в Метлинсьього (Южноруск. Нар. пѣсн. стар. 377–385) і в Куліша (Записки о Южной Руси, I. 200–209, 319–321). Јак жалкували на старшину городову запорозці в 1657–1662 рр. див. в Акт. Югозап. и Зап. Россіи, VII, 187, 334, 349. V. 100.
- ↑ Печатні варјанти: в Максимов., Укр, Нар. Пѣсни, 1834, 105–106, у Закревск. Старосвѣтскій Бандуриста. 65; у Гатцука, Ужинок Рідного Поля. 266; у Головацкаго, Нар. Пѣсни Галицкой и Угорской Руси, I, 26, у нас јесть чотирі рукописних варјанта, в тім числі один з Підгірја Карпатського, з Гринівців.
В третім варіанті з Полтави (зап. Ганенко в 1874 р.) кінець такиј:
Ој, јак же крикне наш пан отаман
Та на свіј обоз:
— «Ој, візьміть дуку за чуб, за руку,
Та виведіть вон!»
— Ој, прошу ж ја вас, милеје братьтьа,
Прошу, не бијте!
Ој, купльу ја вам ја цебер меду:
Нахильцьа пијте! —
— Ој, шчо ж нам, братцьа, із јого меду,
Шчо ми напјемось
Ој, тільки з слави та голотськојі,
Шчо дука набјемось! —
Один за руку, другиј за другу,
Третіј в спину бје:
— Не јди, багачу, не јди, дукачу,
Де голота пје! —
