собами усунути ті лиха, — а звертав надіју, шчо јакось «сам Господь сумирить неправду», коли не оповідав про ту неправду з тоју чудноју објективностьу, навіть не-мов веселоју од горьа, з јакоју оповіда пісньа №-ра VII-го про те јак пан забира мужицьку худобу.
Огльадајучи пісні цього розділу, в котрому мальујетьсьа стан козацькојі Украјіни під царством Россіјським, пригадујеш собі, навіть мимоволі, пісні про ту ж козацьку Украјіну під пануваньньам польським, котрі напечатані в II-му томі «Историческихъ Пѣсенъ Малорусскаго народа». Аналітичниј показ лиха, котре терпіла Украјіна під россіјським царством в пісньах XVIII ст. навіть подрібнішчиј, ніж в пісньах часу польського пануваньньа, тільки ж сінтезу тут шче меньше, ніж в тих. І в теперішніх пісньах, јак і в тодішніх, звернута увага викльучно на лиха соціально-економичні (громадсько-господарські), — державні ж порьадки обминуті; натомісць в пісньах польського часу споминались справи церковні, — ј вони ж то ј будили думку про діјсне противенство польськіј державі, так шчо думка про церковну незгоду з Польшчеју була дльа украјінського народу почасти проводом до політичного сінтезу. Між Россіјськоју державоју ј козацькоју Украјіноју такојі церковнојі незгоди не було, — а јак до того світська наука була дуже невелика на Украјіні XVIII ст., навіть чи не менша, ніж в XVII ст., — то через те ј недовольство россіјськими порьадками в украјінського народу XVIII ст. не підньалось до політичного сінтезу навіть на стільки, на скільки воно було підньалось проти Польшчі.
Тільки ж, зваживши всьу тьажку дольу Украјіни з давніх часів, можна побачити велике достојінство украјінськојі черні, котра склала ј зберегла в својіј неписьменніј памјати наші пісні, вже у у тому, шчо вона не впала јак многі другі (в тім числі польська ј московська) цілком під нагнітом неволі, а вміла хоть аналітично вилічити јіјі пројави. Шче нагадајемо, поки коротенько, шчо в пісньах запорозських цього ж і близького часу, (котрі ввіјдуть в дальшиј розділ) — видно хоч трохи, та все більше смілости політичного розуму.
Шчоб закінчити огдьад осереднього характеру пісень цього розділу, ми звернемо увагу шче на дејакі точки.
Інтересно, что післьа Паліја ј Мазепи, царьа Петра
