До №-ра IV-го, вар. 5-го.
Слова до галки здибујутьсьа ј у дівоцькіј пісні:
Ој, полети, полети, чорнаја галко, на Дін риби јісти,
Та принеси, принеси, чорнаја галко, од милого вісти.
(Костотар., Историч. знач. южнорусск. нар. пѣсеннаго творчества, Бесѣда 1872, № XI, 9).
До №-ра VI-го. «Восточним царем» звали в украјінських степах шче за Александра I. (Историч. Вѣстникъ. 1880. Май, 208).
До №-ра VIII, вар. 9–10. В збірці Руліковського, шчо (нерозбірливий текст) в III т. Zbiór wiadomości do Antropologii kraјowéј wyd. Akademii Umieјętności w Krakowie» јесть пісньа про вбитого сіромаху, шчо по јому плачуть три дівчини, здајетьсьа, најблизча к старіј пісні, звідки пішли причепи до пісні про козака-сіромаху, вловленого панами:
1.Ој, у місті, в місті, у місті Волині,
Ој, там жила удовонька, удова Марина.
Удова Марина породила сина,
Хорошого сіромаху, хорошого сина.
5.Ој, породила, та ј ізгодовала,
Тілько јому, молодому, шчастьа не згадала.
Молодиј сіромаха по риночку ходить,
Молодијі молодиці по під боки водить.
— «Ој, шинкаре, шинкаре, дај пива і меду:
10.Не одну ја дівчиноньку із розуму зведу». —
Ој, сів сіромаха того меду пити,
Чоловіки засідајуть, шчоб сіромаху вбити.
Ој, на горі жито і в долині жито,
Під білоју березоју сіромаху вбито
15.Ој, јак убито, затьагнуто в жито,
Червоноју китајкоју оченьки накрито.
Пријшла дівчина з чорними бровима,
Підньала китајечку, та ј заголосила;
Пријшла другаја, та вже не такаја,
20.Підньала китајечку, та і поціловала;
Пријшла третьаја та з новојі хати:
— Було б тобі, сіромахо, нас трьох не кохати! —
