Ця сторінка вичитана
В кінці мусимо зарані повинитись перед читачами за слабости ј хиби, котрі безпремінно мусьать бути в нашому виданьньу. На чужині, без ради од звисних својім знаньньам Украјіни, јіјі діјеписів і житьтьа, — земльаків, навіть без усіх потрібних дльа нашојі праці книжок, ми не могли зробити нашу працьу так, јак би слід. Головне діло, об котрім ми турбовались, — це шчоб не згинули серед случајних пригод особистого житьтьа ті списки пісень, котрі дістались нам од сотні земльаків наших, живих і вже померших. На добавлені ж нами до списків пісень уваги ми дивимось не јак на шчо небудь рішуче, а тільки, јак на догадки, котрі можуть навести других на думки досліди, більш счасливі ј вірні, ніж наші.
М. Драгоманов.
|
Женева
15 Декабрьа 1882 р. |
