Соціялістичне будівництво, в яке вступила наша країна, наложило свою печать і на всю дослідну роботу в цілому, на її напрям, програм та інше.
За капіталістичних часів дослідні станції більше розрізнено, кожна сама по собі, вивчали окремі технічні прийоми того життя, в якому перебувало місцеве гасподарство, та ставили собі завданням удосконалення цих прийомів.
За теперешніх часів в роботі дослідних станцій такі окремі завдання відсунуто на другий плян, а на перший плян висунуто вивчення самого господарства в цілому, вивчення його організації та можливого найшвидчого поліпшення.
Окремі технічні прийоми розглядуються, як частина цілого, а не самі по собі.
Всі зміни цих прийомів мисляться як такі, що впливають на цілий ряд других сторін в житті господарства, а не як щось само себе задовольняюче.
Крім того, необхідно відмітити істотну ріжницю сітки дослідних установ нашого соціялістичного часу від сітки минулого.
Майже вперше об'єктом обслуговування дослідних станцій з'являється не більш-менш великі приватно-власницькі господарства, а масове селянське господарство.
Наша держава в будівництві соціялізму стала на шлях реконструкції сільського господарства в цілому, на шлях покрупнення мільйонів роздріблених сільських одиниць, які повинні утворити базу для с.-г. промисловости і зріст їх буде зростом харчової та сировинної бази для індустріялізації.
Дослідні станції новим напрямом в своїй роботі повинні допомагати державі та своїми дослідами повинні виводити із злиднів мільйони бідняцьких та середняцьких господарств, а також повинні прокладувати дорогу до усуспільнення їх, яке XV З'їзд партії та останні пленуми ЦК ВКП(б) ухвалили, як один із основних елементів нашого соціялістичного будівництва.
Таким чином робота дослідних станцій набуває великого державного значіння, збільшує питому вагу їх поміж інших аґрикультурних установ та відкриває перед ними великі перспективи в будівництві нового життя.
До дослідних станцій ще ніколи не пред'являлося таких вимог, щоб вони знаходилися в найбільшому зв'язку з селянством та з громадською аґрономією, як тепер за часів після Жовтневої Революції.
На кожній дослідній станції утворено відділи пристосування, які уже встигли зв'язати свою роботу з масовим селянським господарством.
При дослідних станціях щорічно шириться мережа селянських колективних дослідів, яких за даними 1927 року було вже закладено в селянських господарствах біля 13.000.
