безличними дураками. Нї, Паспарту був добрий хлопець з приязним лицем, трохи відстаючими устами, лагідний і згідливий, з такою добродушною, круглявою головою, яку радо бачить ся на плечах приятеля. Мав ясні очи, живу краску, лице досить повне, широку грудь, був присадкуватий і мав мясівки як Геракль, що в наслїдок вправ в молодости розвинули ся незвичайно. Єго русяве волосє впадало трохи в руде. Коли старинні різьбарі знали на 18 різних способів укладати волосє Мінерви, то Паспарту мав на се лиш один спосіб: три рази потягнув гребенем і голова була в порядку.
Чи сей говіркий хлопець припаде до вподоби Пилипови Фоґови, не можна було нїяк догадатись. Чижь Паспарту мав би бути таким цїлковито скінченим служачим, якого єго пан потребував? Се далось би хиба з досьвіду пізнати. Провівши, як знаємо, досить бурливу молодість, бажав він тепер спокійного житя А що єму захвалювали правильну точність і пословичний спокій анґлїйских джентельменів, то глядав свого щастя в Анґлїї. Але доси зле єму ішло; нїгде не міг загріти місця і вже десять разів зміняв пана. Всюди стрічав фантастів, непостояних, диваків, таких що волочили ся з краю до краю, а се не могло єму припасти до вподоби. Єго послїдний пан, молодий льорд Льонферрі, член парляменту, приходив часто домів спираючись на плечі поліцаїв, особливо коли провів ніч у Гемеркета. Паспарту, що передовсїм хотїв беречи чести свого пана, відважив ся сказати кілька покірних заміток, котрі взято єму за зле і він полишив службу. Відтак довідав ся що Пилип Фоґ глядає служачого і звідував ся про него. Чоловік з таким правильним житєм, що нїколи не спить поза хатою, не подорожує, не виїздив нїколи ні на один день, міг єму подобати ся. Він зголосив ся і як знаємо, був принятий.
