Сей Франц Кромерті відвів пана Фоґа на бік і старав ся схаменути єго, заки піде дальше. Пилип Фоґ відповів свому товаришеви, що не має звичаю поступати нерозважно, що тут іде о 20.000 фунтів закладу, що він слона потрібує і що хоч би мав десять разів переплатити, то мусить єго купити.
Відтак вернув пан Фоґ до Індийця, з котрого хитрих малих очий можна було пізнати, що єму розходить ся о те, щоби як найбільше виторгувати. Пилип Фоґ давав постепенно тисяч двіста, відтак тисяч пятьсот, тисяч вісїмсот, вкінци два тисячі фунтів (звиж 20.000 зр.). Паспарту поблїд з обуреня.
За два тисячі фунтів Індиєць відступив слона.
— Отто собі злупив за слоневе мясо! — крикнув Паспарту.
По торзї треба було найти провідника. Се вже пішло лекше. Молодий Парс, з інтелїґентним лицем, жертвував свої услуги. Пан Фоґ приймив їх і обіцяв гарну нагороду.
Слона зараз виведено і пристроєно до дороги. Парс знав ся знаменито на реміслї „магута“ або воджія слонів. Накинув на хребет слона чапрак і перевісив по обох боках досить вигідні коші.
Пилип Фоґ заплатив Індийцеви банкнотами зі славної торби, а Паспарту скривив ся якби єму хто внутренности виривав. Відтак предложив пан Фоґ сер Францови Кромерті, що перевезе єго до стациї Аллагабад і ґенерал знаючи, що єго особа не дуже обтяжить величезного зьвіра, радо приймив запросини.
Закуплено в Кольбі поживу і сер Кромерті всїв до одного коша а Пилип Фоґ до другого. Паспарту сїв на хребтї слона між своїм паном а ґенералом.