Між тим, купивши кілька сорочок і панчіх, проходжував ся Паспарту́ по улицях Бомбаю. Були тут ріжні народности; крім всїляких Европейцїв стрічали ся Перси в високих, острокінчастих шапках, Бунгії в округлих завоях, Індийцї в чотирогранних колпаках, Вірмени в довгих одежах, Парси в чорних мітрах. Власне тодї обходили своє сьвято Парси, потомки колишних почитателїв Зороастра, найбільше трудолюбиві, цивілїзовані і інтелїґентні Індийцї, до котрих тепер належать богаті купцї Бомбаю. Торжество, що они сего дня обходили, було родом релїґійних мясниць, з процесиями і публичними забавами, в котрих брали участь і баядерки в рожевих, сріблом і золотом тканих одежах. Они й прегарно танцювали підчас походу при грі скрипки і бубна.
Не треба й додавати, що Паспарту́ побачивши ті незвичайні для него обходи релїґійні так задивив ся, що не знав де стоїть а єго лице виявляло таке глупковате зачудуванє, що годї й подумати. Надивившись до волї, пустив ся він в дорогу до зелїзничого двірця, коли нараз прийшло єму до голови поступити до величавої паґоди Малєбар Гіль, попри котру як раз переходив.
Він не знав, що насамперед християнам заборонений вступ до деяких індийских паґод, а відтак, що й самим правовірним Індийцям не вільно обутим входити до середини сьвятинї, они мусять лишати обув при дверех. Тут треба замітити, що анґлїйске правительство не лише шанує з огляду на полїтику всякі й найдрібнїйші практики релїґійні в краю, але й боронить їх і длятого кожде їх нарушенє строго карає.
Не причуваючи нїчого злого вступив Паспарту до паґоди, як перший лїпший турист і став подивляти блискучі браминьскі прикраси, коли нараз повалив єго хтось
