Між подорожними на „Монґолїї“ були ріжні урядники цивільні і офіцири всякого ступеня. Одні з них належали до властивої армії британьскої, иньші доводили войсками тубольцїв, званими Сепої, всї добре плачені[1] навіть і потім як права і обовязки бувшої індийскої компанїї перейшли на анґлїйске правительство.
Отже весело жило ся на покладї „Монґолїї“ в тім товаристві урядників, між котрими було кілька молодих Анґлїйцїв, що з мілїонами в кишени спішили в чужину засновувати доми товговельні.
Касиєр корабельний, муж довіря компанїї, що-до степени рівний капітанови корабля, не щадив нїчого. При снїданю рано, при другім снїданю о другій годинї, при обідї о пів до шестої і при вечери о осьмій угинали ся столи під полумисками сьвіжого мяса і иньших страв, що їх достачувала різниця і кухнї корабля. Панї з того товариства, а було їх кілька, перебирали ся по два рази на день. Музика грала заєдно, а навіть танцьовано, коли море було спокійне.
Але Червоне море дуже примховате а часто й небезпечне, як всї вузкі і довгі проливи. Єсли вітер віяв від азийского або африканьского берега, то „Монґолїя“, довжезний корабель, перта з одного боку, незвичайно холибалась. Тогдї щезали дами, фортепяни умовкали; танцї і сьпіви відразу уставали. А однако, мимо вітрів і неспокійного моря їхав корабель гонений своєю сильною машиною без упину до проливу Баб-ель-Мандеб.
Щож між тим робив Пилип Фоґ? Можна би думати що він неспокійний і тревожливий про нїщо не думав
- ↑ Бриґадири мають по 48.000 корон, ґенерали по 100.000. Платнї цивільних урядників ще висщі: Судиї дістають по 48.000 кор., президенти судів по 200.000 кор., ґубернатори 300.000 кор., а ґенерал-ґубернатор 600.000.
