лаги[1], все туди збирало ся. Очевидно вижидали всї близького приїзду корабля.
На дворі стояла досить гарна погода, але було холодно, бо потягав всхідний вітер. Над містом виднїло в блїдім світлї сонїшнім кілька мінаретів. Ід полудневи протягнула ся на дві милї завдовжки гать, як рука від суезкого берега. На водах Червоного моря гойдало ся кілька рибацких човен і прибережних кораблїв. Деякі з них були збудовані на подобу давних, гарних ґалярів
Поміж сею товпою народу вештав ся Фікс як на аґента пристало і оглядав скоро кождого прохожого.
Було тодї пів до одинацятої.
— А парохода все таки нема, — закликав Фікс, почувши годинник.
— Єго що лише не видко, — відповів консуль.
— Як довго буде стояти в Суезї? — запитав Фікс.
— Чотири години; стілько часу потрібує, щоби набрати угля. З Суеза до Адена на кінци Червоного моря єсть 1310 миль[2], тож мусить набрати палива.
— А з Суеза їде просто до Бомбаю?
— Просто.
— Отже, єсли злодїй вибрав сю дорогу, — сказав Фікс, і їде на „Монґолїї“ то мусить в Суезї висїсти і звідси буде старати ся дістатись иньшою дорогою до голяндских або француских посїлостий в Азиї. Він знає, що в Індиях не був би певний, бо се анґлїйска посїлість.
— Єсли се не енерґічний чоловік, — відповів консуль.
