О семій годинї і двацять пять мінут попращав ся Пилип Фоґ, вигравши двіста двацять ґвіней[1], з своїми чесними товаришами і вийшов з клюбу. О годинї семій мінут пятьдесять отворив двері свого дому і вступив до хати.
Паспарту, що совістно вивчив ся дневного порядку, незвичайно зачудував ся, побачивши пана Фоґа, вертаючого о такій незвичайній годинї. Після припису повинен був пан дому при улици Севіль Ров прийти аж о півночи.
Пилип Фоґ пішов до своєї комнати, і закликав:
— Паспарту!
Паспарту не відзивав ся. Кликанє не могло відносити ся до него. Прецї не було ще означеної години.
— Паспарту! — закликав пан Фоґ ще раз, не пїдвисшуючи голосу.
Паспарту явив ся.
— Я мусїв вас два рази кликати.
— Таж ще нема півночи, — відповів Паспарту, виймаючи годинник з кишенї.
— Знаю, — сказав Пилип Фоґ, — і не роблю вам нїякого закиду. За десять мінут їдемо до Дувра і Калє.
Округле лице Француза мимохіть викривило ся.
Він очевидячки мусїв не дочути.
— Хочете вибирати ся в подорож? — запитав.
— Так, — відповів Пилип Фоґ. Поїдемо довкола землї.
- ↑ ґвінея=10 зр.