тованя, що був виставлений вже перед 40 днями і ішов за ним з Бомбаю а відтак з Гонґ-Конґ і то на тім самім корабли, котрим мав їхати Фікс і Фоґ, на Карнатіку. Можна собі представити розпуку аґента! Приказ не мав вже нїякої ваги, бо Фоґ не був вже на анґлїйскій земли! Тепер треба було старати ся о акт видачи, щоби можна єго арештувати.
— Щож дїяти, — сказав Фікс по першім нападї гнїву — єсли приказ тут не придатний, то здасть ся менї в Анґлїї. Сей негідник має, здаєть ся, велику охоту вертати до Лондона і гадає, що піддурив полїцию. Добре! Буду єго слїдити аж там. Що-до гроший, то в Бозї надїя, що ще їх не стратить! Однако на подорож, на нагороди, на процеси, кари, на слонї і всякі иньші видатки стратив вже мій панок звиж пять тисячів фунтів. Впрочім банк має досить гроший!
Так рішившись всїв Фікс на Ґенерала Ґранта. Вже був на помостї, коли прибули пан Фоґ і панї Ауда. З великим зачудованєм пізнав Паспартута в єго чудацкім одязї. Зараз сховав ся в своїй каютї, щоби не стрітити ся, бо се могло би всему пошкодити. Замішавши ся між товпу подорожних, гадав, що вже цїлком безпечний, коли нагле стрітив ся одного дня на передї корабля око в око з Паспартутом.
Не надумуючи ся і не вдаючи ся в нїякі поясненя, поскочив Паспарту до шиї Фікса, і на велику радість Американцїв, що зараз поробили заклади в єго користь, став нещастного аґента так знаменито частувати кулаками, що показав на місци висшість француского борництва над анґлїйским.
Покінчивши з Фіксом, почув Паспарту якусь полекшу і спокій. Фікс піднїс ся потурбований, поглянув на свого противника і сказав холоднокровно:
