Той горбатий, той багатий,
Тих чотири в хаті —
Усі невлад, усіх назад;
135В усіх доля — мати.
А у вдови один син,
Та й той якраз під аршин.
Покинула знову хату,
Синову госпо́ду,
140Пішла в найми, за хліб черствий
Жидам носить воду, —
Бо хрищені не приймають:
»Стара — кажуть — стала,
Не здужає…« І огризок
145В вікно подавали
Христа ради… Не дай, Боже,
Такого дожити!
Не дай, Боже, в багатого
І пить попросити!
150По копійці заробляла,
Копу назбирала,
Та до сина лист писала,
У військо послала.
Полегшало. Минає рік,
155І другий минає,
І четвертий, і десятий,
А чутки немає.
Нема чутки. Що тут робить?
Треба торбу брати
160Та йти… іти собак дражнить
Од хати до хати.
Взяла торбу, пішла селом.
На вигоні сіла,
І в село вже не верталась —
165День і ніч сиділа
Коло коворот. А літо
За літом минає.
