Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/32

 Лиш не знати, як то вона —
 Чи голосна буде?
Постій хиба, — каже, — сину,
Перед образами,
А я піду, та для проби
Свисну за вратами!”

 Пішов, свиснув разів кілька,
 Назад повертає.
 „А що, сину, голосная?”
 Хлопчину питає.
— „Голосная! — хлопець каже:
Так і бє луною!…”
— „Ану-ж, сину, піди свисни,
А я тут постою!”
 — „Отсе але! — каже хлопець:
 Мали що сказати!
 А чи-ж то я який дурень —
 У церкві свистати?!”

 

——o——

 

5. Не вчорашнїй.

Везе в місто мужик сїно,
Якось проти сьвята,
Тай годує в капелюсї
Малі пташенята…
 Але їде пан богатий,
 До костьолу, знати: