Ідуть вони до телицї,
Вогонь розкладають;
Розбатовують телицю,
Стегна запікають.
Запікають товсті стегна,
Обід спорядили.
Спорядили обід сутий,
На двох роздїлили.
Посїдали і балюють:
Лев аж припадає;
А що Циган вже й наїв ся, —
Решту розкидає.
А за ним голодні птахи
Купами лїтають;
Що розкине вражий Циган,
Мигом поїдають.
Лев поглянув — його пролев
Вже й кісток не має,
Лежить собі проти сонця,
Живіт вигріває…
„А що брате, будем битись?”
До Цигана каже.
— Та вже-ж битись, не миритись
Але чекай, враже:
Возьми перше стисни камінь —
Як води добудеш,
То тодї ти і без бійки
Найсильнїйший будеш!…
