А воно пак так розумно
Менї відказало:
Той і небо, хто і землю
Сотворити мало!
Я ще став йому казати,
Що Бог не гнївливий,
А воно менї сказало,
Що і справедливий!…”
Підступили й наші люди,
Козака питали:
А що то він із рабіном
Розмовляти мали?
— А що-ж, люди? Та Жид Жидом:
Я лиш показав ся,
А він пальцем вже до ока
Менї добирав ся.
Та мене-то не схитрити,
Знаю чого хоче;
Та йому аж два козацьких
Сунув перед очи!…
Бачить рабін, не злякає!
Повішаю! каже;
А я тебе, йому кажу,
Закопаю, враже!
А він каже: звяжу руки!
Чи чули огиду?…
