Ксьондз приходить, габіт з себе…
Жарти починає…
Помаленьку, помаленьку,
Ба вже й обіймає…
Помаленьку, помаленьку,
Ба вже і за дїло…
Аж тут раптом коло хати
Щось загуркотїло.
„Ах, нещастя! — жінка каже:
Кінець мого віка!
Чи-ж не лихе притащило
Мого чоловіка!
Іскидайте живо шматьтя,
Голі розбирайтесь,
Та от скриня коло лави,
У скриню ховайтесь!…”
Ксьондз скидає, й помагає
Сама господиня,
І в мінутї з голим ксьондзом
Зачинилась скриня.
Входить в хату і господар,
Нїби то не знає;
Стелить ся собі на скринї,
Тай спати лягає…
Лежить собі на тій скринї,
Тай почав казати:
„А що, жінко? завтра, — каже,
Тра скриню продати.
