зробив, — про те він сам каже в передмові до „Штунди“. Остання же редакция, що до викладу, — моя.
Опріче згаданих уже писаннїв, після Зїньківського зостала ся ще одна робота: „Замѣчательнѣйшія формальныя и фонетическія особенности малорусскаго нарѣчія. Филологическія изысканія“. Сю роботу призначав Зїньківский для Вкраїни росийської, — тим і писав її (р. 1889 у Петербурзї) по московському (бо по вкраїнському цензура не пустила-б), тим і заголовок такий надав. До цїєї працї Зїньківський зібрав дуже багато цїкавого материялу і обробив його, але зовсїм роботи не викінчив: він хотїв доробити її після „Штунди“ і то мала бути вкраїнська граматика. Смерть не дала йому сього, як і багато дечого иньшого, зробити. Праця ся занадто велика, щоб можна було її друкувати тут, та й не сюди її сам автор призначав…
Сим томом, таким робом, кінчаєть ся виданнє творів Зїньківського. Сам бачу, що треба було-б зробити се дїло краще, та важко досягти сього „кращого“, коли між виданнєм і редактором такий кордон, який маємо. То-ж коли що не так, — хай читач вибачить.
Тепер ще зостаєть ся щиро подякувати найсамперед д-ви Л. С. за те, що щиро попрацював коло „Штунди“, а тодї тим, хто запоміг виданню грішми, та д. Костеви Паньковському за його клопіт коло видання.
- 1895. XI. 25 (XII. 7.)
В. Чайченко.
