„Інтриґа, скрізь інтриґа; по природї своїй і по завданням! Років два чи три чомусь розбуяло зненацька українофільство. Воно розвило ся саме тодї, коли почала працювати єзуїтська інтриґа по правилам польского катехізїсу… Ми знаємо, що самі найзапеклі дїячі польскі сподївають ся від українофільства великої користи за для своєї справи, радїють на сей рух і підпомагають його усякими заходами. Нема що й казати, що українофіли стались за покірних послугачів запеклим ворогам України[1]. (Московс. Вѣдом. 1863 N.136).
Ми не заінтересовані, певна річ, на тому, що-б впевняти росийський уряд, буцїм Поляки всеросийські конспіратори а буцїм все внутрішнє життє в державі від їх залежить, тому й не піймемо віри в таку потугу та міць варшавських дїячів з року 1863; тяжко поняти віри, що-б „ атъ пламєннай Калхіды да стєнъ нєдвіжнава Кітая“ усякий рух життя не те-б, що був в певнім звязку з польским, але що-б чарівним робом якимсь і викликав ся навісними Ляхами[2]. Правда, дїло кожної упослїдженої та пригнобленої народности неповинно бути чужим за для иньчих таких-же национальної і навіть за для проґресивної громади росийської: чи вигра, чи програ однїєї, мусить мати загальний інтерес, бо виграє чи програє система за для всїх навісна, за для всїх шкодлива, але що-б Поляки мали силу і змогу підбурю-
- ↑ З того-ж самого погляду, що й чужі й свої „інтриґани“ хочуть зробити Росию через штуки-марахвети похожою на Австрію та Туреччину (!) а потім зробити з неї людий (М. В. 1865 N.221). Реакция, без сорома казка, інсинувала навіть на змагання білоруської інтеліґенциі прийти свому занехаяному людови до моральної та духової помочи. „Незабаром може статись“, галасував московський Катон, „ до українофілів прилучать ся ще які небудь філи. Нам пишуть з Петербургу, буцїм народила ся там ще якась партія білорусофілів. Нас запевняли, що маєть ся заснувати у Вільнї часопись білоруська. Польскі национали те-ж можуть зрадуватись на сї змагання, що мають морально відірвати Білорущину від Росиї“ (ib. N.191).
- ↑ Навіть уже за наших днїв, на що вже далека Сибір та й та не минула їхніх інтриґ. „Сибірські часописі попали в руки Поляків, засланих туди р. 1863, і анархістів засланих в роках 70, і от сї письмаки вигадують тепер „сибірський сепаратизм“ (Рус. Вѣстн. 1886 N.2).
