ковому способу: иньші краї та народи були прилучені до московської держави то просто як здобич вояцька, то на правних підставах.
Так Україна прилучилась по власній волї на федеративних установах, визначених в Переяславськім трактатї[1] р. 1654.
На віденському конґресї була забезпечена конституция Польщі. Ще ранїш р. 1808 імператор Олександер I. потвердив задля Фінляндиї шведську уживану там конституцию. Відомо, як в сїх краях знищено було не тільки полїтичну волю, але в вільній Українї поспільство було довершене у кріпацтво (1783) лїберальною царицею Катериною II. У Фінляндиї сойм не збирав ся від р. 1809 до 1863!
В кращих хиба обставинах був остзейський край. Держава росийська навпів-азиятська, котрої головними устроями державними були абсолютизм безмежний, чисто азиятський, та релїґійна нетолєрантність, а в суспільнім життї кріпацтво — певне і не могла терпіти в якій небудь своїй частинї людсько-европейського ладу і се велитенське тїло в половинї XIX в. було, справдї без душі, без руху: Спокій домовини панував над половиною Европи:
Од Молдована аж до Фіна,
На всїх язиках все мовчить,
Бо благоденствує…
Але держава европейська та ще й велика не здужає істнувати тепер на устоях азиятських, вона мусить зогнити як Туреччина. Кримська війна була правдивим судом історичним: дві держави европ. десантною
- ↑ Ось його головні уступи: Вільне обраннє гетьмана „радою“. Війська козацького повинно бути 60 тисяч. Гетьман має право діпльомитичних зносин з усїма державами і повинен був одписувати цареві про свої зносини тільки з Поляками та Шведами. Нї військо, нї урядники московські не могли пробувати на Вкраїнї, повна внутрішня автономія і грошеві збори в скарб царський могли збирати ся урядом тільки українським. Самостійність київської метрополїї (митрополїта безпосередно, як і до того, мав залежати від царгородського патріярхату). — Богданъ Хмельницкій Костомарова 1884. III, 143–149.
