що керування переводами тих шляхів, які йшли в обхід Київа I. між ним та містом, не було зцентралізоване.
Під згуки то зростаючої, то змовкаючої стрілянини, поїхали ми в дальшу дорогу. На мості біля Київа I. якісь люди сиґналізували червоними світлами, над потягом просвистіла черга (серія) із скорострілу від сторони Київа I. Розрізуючи воздух, пронісся з боку міста, десь понад возами, гарматний набій, заскомлів і бухнув коло Кадетського корпусу.
Стація Київ II. Злізаю з вуглярки. Довго і даремно блукаю з невеличкою охороною озброєних гайдамаків поміж залізн. рейками (торами), забитими потягами, порожняками і з майном; багато возів із кіньми, що вже поздихали. Перед нами втікають якісь постаті, що порались по возах. Гурток селян витягає з возів напів живих коней, які хитаються на ногах, — кудись їх ведуть між потягами, а зовсім — близько — близько гукають зрідка гармати, чути як виє вилітаючий лаштунок і десь далеко — далеко вибухає.
Нарешті найшли вільну рейку (тор), який провадив до військового вантажного помосту (місце де вантажиться і вивантажується вози). Відсуваючи порожні повні вагони, якось перепихаю свій потяг до помосту, на якому бруд, похідна кухня, декілька поломаних возів, чотири кінські трупи та один здохлий віл…
Хоч вже й ніч і гайдамаки потомлені, лаштуємось, як до бою. Рухома твердиня — залізничий вагон
