З Посту вол. видно далекий Київ, що у темряві ночі горить загравою наче великий світильник. Там, на право — на тлі неясного сяйва чорніє „Кадетська роща“, під якою скупчилось світло: — це Київ I. та майстерні біля нього.
Раптом з боку Київа, з над самого Дніпра заторохкотів скоростріл. Його докладно чути у морозній тиші ночі; близше відповів другий.
Гукнула гармата і виття стрільна закінчилось вибухом високим і невдалим над Кадетською рощею. Другий гарматний вистріл блискавкою освітив район Київської стації і йому відповів десь вибух далеко — далеко. Мені здалося, що в околицях Лаври.
Знову вистріли і вибухи над Київом I., — та такання скорострілу в напрямі на Київ II.
З телєфонічних та телєґрафічних розмов нічого не розбереш: якась каша бажань, наказів, прохань з різними мотивами, ріжними мовами й акцентами.
Стає ясним, що це початок революційної боротьби, — коли ворогуючі ґрупи ще не здеференціонувались, коли ще немає нічого виразного, коли засоби звязку ще в розпорядженні всіх змагаючихся, коли ще ні за ким немає виразної перемоги.
У такому випадкові орієнтуватися можливо тільки у головних кермуючих осередках і рішучість починів мусить бути головною умовою доцільного ужиття сил: — А тому, далі вперед!
Повідомляю Київ II, який виявляє найбільш бажання бачити гайдамаків і хоч не має вільного залізничого шляху, що їду. — Київ I. навіть не повідомлюю, вирішивши його обминути, переставляючи переводи з переднього паротягу, який повинен би забезпечити від катастрофи. Намірові сприяло те,
