продають все охоче, причому найгірше ще торгується Ліпок.
В язиковому відношенні всі ці ґрупи одна від другої мало чим відріжняються; всі балакають по білоруськи, лише Поляки подеколи вставляють окремі польські чи пак латинські скалічені слова, яких змісту вони часто-густо самі не розуміють.
Як це не видається дивним, але в ті часи, безпосередно після виборів до Російських Установчих Зборів, національна приналежність майже точно вязалась із соціяльною вдачею, дарма, що в нутрі кожної національної ґрупи були великі ріжниці що до заможности та забезпечення життя. Очевидячки тут причиною була давня суґестія націй завойовників та поневолених, націй упривілейованих та упосліджених, сугестія шляхотського звання — спільности гасел, побутовщини тощо.
От чому Поляк, тієї північної частини Передполісся, здебільша голосував за кадетською буржуазною лістою; Литовець за поміркованою демократичною; Ліпки за шляхотською, а Білорусин за комуністичний список Ч: 9.
Певно тому і до нас ріжно ставились ці ріжні національні ґрупи, вже поважно зачеплені партійною пропагандою в звязку з виборами до Установчих Зборів.
Гайдамаків страшенно дратувало те, що „кадетські попихачі“ чи „дворянська глупота“ все рахували нас своїми прибічниками.
Це все викликало зайві розмови між Гайдамаками і було для них зайвим доказом, що Українська Центральна Рада є нібито витвором буржуазним та що завданням полку будуть бої за інтереси працю-
