Сторінка:Петрів Спомини з часів української революції 1 1927.djvu/62

Ця сторінка вичитана

Українці здержували можливість ворожих вибухів лише тим, що твердо вдержували озброєними відділами зі скорострілами два виходи із села в напрямі на Несвіж й на Столпці та будинок священика що біля церкви. Невпинне патрулювання по селі відривало богато людей, а головно вся ця напружена атмосфера не давала ніякої змоги перевести якунебудь орґанізацію полку, тих людей, що залишилися в окремих сотнях та курінях після демобілізації. Штаб не знав навіть, чим він розпоряжає, бо все було в русі, службі та поготівлі.

Ранком 24. після коротенької перестрілки, червона ґвардія загрожуючи обходом вибила наші частини зі Столпців, що підняло і без того піднесений настрій у Пісочнім. Після полудня російська кіннота з боку Несвіжа пройшла попри Пісочне і безумовно звязалася з Столпцями. Треба було щось робити.

Тяжко було з цілковито невпорядкованими козаками, зденервованими та перетомленими, з дезорієнтованою старшиною, ризикувати на рішучу акцію, щоби пробитись у напрямі на Несвіж — в найкоротшому напрямку до Шевченківського полку в Синяві: в Несвижу був же штаб II. армії з поважною охороною. Тимбільше годі було вирушати в бік Осиповщини чи Столпців, бо це віддаляло би нас на північ у цілком вороже окруження. Лишався один шлях на схід на ліси малого Полісся — в напрямок на м. Купин в обхід Несвіжа, але на цьому шляху була ріка Німан, без мостів і з непевним, як довідалася наша розвідка, ледом.

Але що ж було робити? Наші розвідчики, що користуючись хаосом, який панував поміж російськими частинами, були майже на всіх їх мітінґах і на-