вразі, колиб не повернув командант полку, а також для вирішення дальшої поведінки в разі його щасливого повороту.
Врешті командант полку повернув і почали радити, що робити. Загальний настрій був пробитись зі зброєю на Україну і просити там уряд, щоби полк залишено на віки, як кадровий полк української армії.
Після пропозицій штабу полку, полк вирішив приняти назву як свого шефа — кошового отамана Костя Гордієнка, як рішучого й свідомого ворога царя Петра І., борця за незалежність і за демократичний устрій України, який в найтяжших умовинах не склав ніколи зброї.
Цією постановою полк народився та прибрав своє імя, яке проніс через увесь тернистий шлях нашої визвольної боротьби.
Ще з 22-го XI. почали ми розвідку, щоби виявити, що робиться довкола та відшукати нашу армійську раду.
Дня 27-го листопада виявилось, що крім Поляків — 2 сотень уланів, які стояли між нашим штабом та Несвіжем і Ґренадирського куріня імени Наливайка, що був розташований 8 кільом. на південний захід в околицях залізничої стації Мир, стоїть ще на Слуцькому гостинці у селі Синява також самочинно сформований полк імени Шевченка, який відокремився зі складу 24. російського корпусу та має до 1500 баґнетів, але тільки 20 старшин воєнного часу. Щодо IX. корпусу, який стояв проти Барановичів, між залізницею на Минськ та м. Ляховичі, то він хоч справді мав українську більшість,
