Сторінка:Петрів Спомини з часів української революції 1 1927.djvu/21

Ця сторінка вичитана

І лиш наїжені баґнети, з якими збиралися Українці на свої збори, та грізна постава деяких частин з українською більшістю, які були зібрані умисне деким із істнуючих начальників, як от „штурмовики“ 8-ої дивізії, що були зібрані полк. Гаєвським, та охоронні сотні штабу 7. Туркестанської дивізії не дозволили вжити більше рішучих заходів.

Хоч з опізненням, але делєґати виїхали. Гроші на подорож по сотику зібрали самі Українці між собою, а документи без ніякого дозволу виписано в штабі одної з дивізій.

Повернення делєґатів наробило богато шуму. Хоч деяких з повертаючих, як нпр. рядового 32. Сибірського полку Телушенка заарештували, все-ж таки, хоч і з запізненням всі від живої людини довідалися про вигляд революційного Київа та про непереможно зростаючий український національний рух.

Бажання захистити себе від сваволі, забезпечити собі мінімум прав, позбавити себе ролі упослідженних, яку хотіли відмежувати нам у святі революції, викликало потребу утворення своїх центрів і військових обєднань.

Увесь червень та липень 1917 року, в частинах III. Сибірського корпусу, проходить під знаком цієї боротьби за відокремлення. Вона йде на підкладі все зростаючого розкладу армії та прірви між вояцтвом та командним складом.

Кожна з політичних партій Росії пробувала найти вірну тільки для неї частину. Реакція відокремлювала найбільше запоморочених, чи пак реакційно настроєних старшин та рядовиків у „штурмові“ ґеорґіївські та інші частини, основувалися „офіцир-