цей наступ, аж поки не мине небезпека відрізання загону від Житомиру.
Перевіряти відомости пішов я сам із стежою. Вияснилось, що дійсно був у Фастівці якийсь відділ із зброєю, але уже пішов. Цей російський відділ почав свою діяльність з того, що розбив „монопольку“, (державна горілочна крамниця), а потім пішов до панського маєтку і розібрав з нього цінні річи та посудину, які почав продавати Жидам у Фастівці. Панський маєток селяни не охороняли, навпаки: в ньому залишилася стара адміністрація та управитель, який був безсилий протидіяти погромові. Селяни, які ранійше збіглись, заховувались пасивно, але салдатня почала роздавати награбовані річі спершу жінкам, а потім почали брати вже і чоловіки. Нарешті салдати заявили, що вони спалять панське гніздо, щоби його не можна було відбудувати. Ось тоді-то почалася оргія. Під психозою прилюдного грабунку, під впливом горілки, люди втратили розум і почали тягнути з маєтку, що попало, сварилися та „ділили“. Втілилась формула „грабуй награбоване“, яку вживали аґітатори.
Не маючи змоги поділити нормально худоби, різали її та ділили вже в мертвому виді.
Нарешті салдатня підпалила будинок.
Ми наспіли на сам кінець, коли відділ цей вже відійшов, будинок горів, а скрівавлені як мясники люди розтаскували по хатах ще теплі куски породистих биків, коров, свиней. Богато було пяних, не тільки алькоголем, а психозою того, що творилсся.
Між селянами вже лунали голоси, що треба відібрати від Жидів усе те, що вони купили у вояків, бо це їм не належиться, бо вони „не оброб-
