затвердження влади, приділив малоземельним частинам панські ґрунта у тимчасове користування. Кілька безземельних селян, разом із челядю хутора мали обслугувати сам хутір та лише діставали від громади пайку врожаю, рівну пересічному врожаю середняцького господарства. Останній засіб сотник пояснив тим, що ці люди, не маючи жадного досвіду лише псуватимуть землю, коли їм дати на ній працювати без кермування.
В адміністраційній царині зорґанізовано сельраду, що виконує присуди сільського віча.
У шкільній царині оголошено загальне обовязкове навчання, а до гусей і отар приділено „інвалідів та бабів“»
У військовій царині поділено всіх без виїмку здатних до зброї на три „мобілізації“, перша це „парубоцтво“ до 20–23 років, яке робить постійну вартову службу і перша стає у трівожний мент до зброї, друга це „хазяїни“ до 40 віку, які займають частинно по черзі командні посади у „парубоцтва“, а всі стають до зброї в разі крайної небезпеки, і врешті „старі козаки“ яких можна мобілізувати лише по постанові віча. Як бачите: реформи надзвичайно ориґінальні і своєрідні.
Треба сказати, що Пятигірка — видатний приклад сіл першої ґрупи, бо наприклад у Шпитках „аґрарна реформа“ виявилась лише в контролі над управителем з боку сільського комітету і в користуванні частинно із запасів хутора; міліції зовсім не було і лише наняті громадою вартові заступили поліцію. Шкільної реформи не проведено. В Шпитках верховодив якийсь дядько з „куркулів.“ В селі Млинці панський фільварок і землю взяла грома-
