висадив брами типографії, що примусило її залогу зникнути, залишивши трьох вбитих у цивільному одязі, а одного в одягу російського старшини та скоростріл Кольта.
Це вирішило долю бою і на Прорізній, а Гордієнківці женучи перед собою ворожі лави досягли Великої Володимирської вулиці та Софійського Майдану та увійшли в звязок зі Січовими Стрільцями, які йшли з боку вулиці Львівської і якраз тоді почали бій за т. зв. „Присутствєнниє Мєста“ та „Готель Прагу“. Залога Січових Стрільців майже півтора години обложена в Центральній Пошті видержала без огляду на всі ворожі атаки аж до нашого підходу.
По Великій Володимирській від Прорізної аж до Софійського Майдану лежало багато вбитих, а перед „Готелем Прага“ перекинута колісниця з під скоростріла із забитим конем.
Вечеріло, коли Гордієнківці знову зосередилися в „Апольльо“, передавши вартування звільнених від ворога районів, Вільним Козакам. Пізнійше від других вернулася перша сотня, що загналася з переслідуванням аж на Поділ.
На другий день ранком, знову після декількох невдалих спроб витягнути з полку людей частинно, мене закликали до начальника штабу Ковенка і підполковника Ґен. Штабу Сальского, який після пертрактацій зі мною, нарешті знову дав цілому полкові таке завдання: оперуючи на відтінку Крутий спуск–Дніпро, намагатися взяти Арсенал і увійти в звязок з гайдамацьким кошем Слобідської України під орудою С. В. Петлюри, який по відомостям
