по яких не літали кулі, „обивателі“ пересувалися цілком свобідно, ніким не запитувані і не ревідовані.
Але без огляду на ці властивости всеж було можливо зазначити ті райони, які були в цілковитому посіданні сторін, осередки, за які йшла боротьба.
З боку Центральної Ради це були: квартал між Великою володимирською, Фундукліївською, Пушкінською та Бибіківським бульваром, де містився будинок Центральної Ради та Війського Секретаріяту; квартал між Лютеранською, Мерингівською, Інститутською та Банковою — де містилися: Штаб команданта залоги, якраз коло Кірхи, штаб Вільного Козацтва коло Цирку, ґенеральний штаб на Банковій та Державний Банк на Інститутській; квартал в районі Львівської вулиці, де були розташовані Січові Стрільці та касарні Богданівців, які містилися в Печерській цитаделі якраз проти Арсеналу.
Большевицькі інсургенти мали: Арсенал, який був їх головним осередком, майстерні Київа I., околиці пристані та район між Крутим Спуском та Собачою Тропою. Районами найупертійших змагань були: Софійський Майдан, на якім йшли бої за телєфонічну централю і район між Арсеналом та Державним Банком.
Йшли змагання без перерви між Богданівцями з одного боку, які засіли у своїх касарнях і Арсеналом з другого. Там йшла невпинна стрілянина. Вікна будинків відділювались тільки подвірям, що найбільше в триста кроків, тому кулі з Арсеналу літали по цілій богданівській касарні. Було дуже тяжко вдержатись в долинному її поверсі та цілком неможливо було користати з нормального виходу; тільки вікнами, що виходили до рова старої фортеці,
