Сторінка:Пернерсторфер Е. Про новітній націоналїзм.djvu/9

Завдання будучности нїмецького народу не дадуть ся розвязати инакше, як лише виходячи з сього заложення. Вони дадуть ся розвязати лише тодї, коли сей нарід буде свідомий своєї нїмецькости. Може декому видавати ся дивним, що так говорить соціялїст. Та менше здивований буде той, хто знає соціялїстів ненїмецьких країв, які нїколи не сумнївали ся при се, що вони належать до свойого народу. Поодинокі люди, що стоять одинцем, як колись Герве, не доказують нїчого. А якраз найбільший соціялїст нашого часу, Жан Жорес, який як чоловік, учений і полїтик був найвизначнїйшим явищем не тільки теперішности, про сї порушені нами питання написав в незрівнаний спосіб. »Neue Rundschau« подала вже своїм читачам той уступ з його знаменитого твору »Die neue Armee« (Jena, Diederichs, 1913. 493 ст.), який занимаєть ся історичною функцією капіталїзму. Є се частина десятого роздїлу, який має навіть заголовок »Армія, Вітчина і Пролєтаріят«. В вичерпуючий, а можна навіть сказати закінчуючий спосіб висвітлює він в тім роздїлї також і питання націоналїзму. Він вказує на те, що клясова борба і націоналїзм не є зовсїм переходовими противенствами, що нація се одна цїлість і що ми не можемо нїяк твердити, немовби то »модерний пролєтаріят є чужинцем серед своєї нації, яку він однак що дня може перетворювати й якої будучу долю має приготовити.« Він вказує на те, »якою величезною недорічністю є твердження, що вітчина є для пролєтара рівнодушною.« Національні і демократичні домаганя все з собою покривають ся. Говоренє, що »про-