нальні питаня приняли в цїлости лише Нїмцї. Романські і славянські нації нїколи не думали принести свою національність в жертву безкровному інтернаціоналїзмови. Так само не зробили сього й иньші ненїмецькі ґерманські народи. Нїмцї се найбільше доктринерський нарід на світї (побіч Жидів).
Вони дуже часто не одну теорію доводять в своїх розумованнях так далеко до кінця, що вона зовсїм розлїтаєть ся. До того прилучаєть ся полїтичний розвій Нїмеччини, який поставив соціялдемократію в виїмкові услівя, та який зробив се, що її найбільші противники залюбки називали себе національними партіями.
Сим способом злучили ся в нїмецькім народї всї умовини, щоби науцї старого інтернаціоналїзму запезпечити істнованє, і то навіть тодї, коли він у своїм нутрі давно вже пережив ся. Та се забезпеченє істнованя було тільки в теорії.
Дїйсність та житє розвіяли той старий інтернаціоналїзм як піря. Нїмецька соціяльна демократія дня 4. серпня показала ся як свідома своєї національної відвічальности і сей стан в ґрунтї річи лишив ся. Одною з перших жертв війни був Д-р Франк з Мангайму, один з найкращих і найвизначнїйших проводирів нїмецької соціялдемократії. Стало ся те, чого нїхто не сподївав ся: Нїмецька соціялдемократія виявила свій нїмецький, національний характер.
Отже націоналїзм мусить бути щось більше, як лише унаслїджене явище, як гидкий шовінїзм, його коріння йде глибоко в людське царство світа.
