Він має орґанїзовані корпорації, з яких найповажнїйшою є інтернаціональний соціялїзм. Власне від нього мілїони людей сподївали ся, що він буде досить сильний, щоби далї вдержати світовий мир і перешкодити війнї, яка повстала наслїдком тенденцій »буржуазних« держав. Ся надїя могла поширити ся лише тому, що все ще мали на увазї старий інтернаціоналїзм, який що правда признавав національність як дїйсний факт, але вартість кожної національности бачив лише в її революційній силї. Він таксував ріжні національности не на основі їх внутрішної вартости або їх власного права, а на основі схеми ним самим установлених конечностей.
Також доцїльність відогравала тут велику ролю. Для справжнього інтернаціоналїста старого стиля се певного рода тупоумність, коли один малочисельний нарід не розіллєть ся в другім більшечисельнім з висшою культурою. Національність є для нього чимсь випадковим, неприродним, чимсь, що належить залишити, коли того вимагає доцїльність. Мова є для нього тільки середником до порозуміння, а не висловом своєрідного людського єства. У такого інтернаціоналїста нема нїякої внутрішної звязи з національністю.
Сей старий інтернаціоналїзм вже давно минув ся. Та він однак не стратив всїх своїх сил. Традиція се найбільша сила! Передовсїм повздержуюча! Модерний соціялїзм тісно звязаний з поглядами на національність основателїв старого інтернаціоналу, головно ж з поглядим Карла Маркса. Та вже за його життя погляди його на націо-
