Число тих, що вірили в заник національностей наслїдком зросту міжнародних зносин, є велике і чималим воно лишило ся й доси, по досвідах війни. Є се ті, що гадають, що зріст цивілізації й культури витворить таке зближенє між народами, що ріжницї між ними будуть все меншати, аж поки з часом не зникнуть зовсїм.
Сей погляд є теоретичним. Він не основуєть ся на жаднім досвідї, що більше, він навіть стоїть в суперечности з дотеперішним досвідом. Він походить або з загально-людського ідеалу в дїйсности чужих собі людей або з привязаня до не так інтернаціонального, як інтернаціоналїстичного доґмату, до якого й має допасувати ся історія.
Правда, протягом останних двох поколїнь думка про загально-людську єдність зробила несподїваний поступ. Космополїтизм 18. столїття — се була лише балаканина з добрими замірами, натомість інтернаціоналїзм нашого часу стоїть на твердім ґрунтї спільних ідей і інтересів, яких є свідомою цїла людскість. Сїй спільностї служать найкращі люде кождого народу.
