Сторінка:Первоцвітъ Грицька Кохнівченка.pdf/6

Цю сторінку схвалено


Покида́ю, оставля́ю,
 Однихъ на чужи́ни,
Що́ ще може сирома́хи,
 Де́ небудь заги́нутъ.

Су́мно, су́мно, та́ що зъ то́го
 Не́ поможешъ го́рю,
Мушу зъ ни́ми я розста́тись,
 Та́ка мо̀я доля!....

До́ля моя, до́ле моя,
 Що́ міні роби́ты?
Своихъ квітокъ, ма́лихъ дітокъ,
 Куди міні діти?

Куди діти, куди скри́ти,
 Відъ лихо́й годи́ни?
Бо́ бачъ и́хъ ніхто не зна́е,
 Въ далекой чужи́ни....

По́шли, доля, моихъ дітокъ,
 По́шли въ Украіну,
Въ нашу рідную Вкраіну,
 Въ рідную хати́ну.