Ця сторінка вичитана
II.
СЛОВО ДО НІМЦІВ
на появ Позиченои Кобзи
I
Довгенько нам була Німещина замкнена,
Замкнули ж нам ійи герои-Козаки,
Наслухалась про них вістей уся вселенна,
Які вони були буйтурьні хижаки, —
Як всюди писане й друковане налили,
Як християн-сусід в людзькій крові топили,
И дбали про одно: щоб сьвіт увесь тремтів,
Там де Козак-хижак с Татарином летів.
II
Чи піймуть же то нам поважні Німці віри,
Що мова з мов була не в их, а в Козаків,—
Що й трубадурі их и вславлені трувірі
Повчитись мусили б у наших земляків,
Колиб нам Полща шкіл своих не споруджала
И змалку нам смаку письменством не псувала.
Так! мову матірьню забули письмаки,
И лядували в нас ба и попи й дяки.
