|
Вернись у ту старовину велику,
Як пе́ред ми в Славянщині вели,
Як Половців жахали силу дику
И захистом културникам були.
Нехай твои широкодзвоньні струни
Задзвонять знов, як «віщий» той дзвонив,
Що лаврами сьвяті нам древні труни
Про всі царства, про всі віки окрив.
И вклонимось тіням великославним,
Що викликав из забутьтя про нас,
И зробимось в Славянстьві рівноправним
Народом, як бували в оний час.
И подамо чужим язикам руку.
Що Руський дух и в мирі и в бою
На висоті держали, но в розлуку
И Русьсю Русь не пустимо свою.
Хоч кинуто чужим нас на поталу,
Роздерто нас безбожно на шматки.
Ми вернемось кг єдиности началу,
Не пратимем природі навпаки.
И вийдемо с політики туману.
Що розуми потуманила нам, —
Що подала Ляхам нас ув оману
И вучням их, сіпакам Козакам.
| 
