Сторінка:Пани й люди. 1893.pdf/168

Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки

самому впоряджати своє життє і те дїло, з якого він має надїю жити, це важко, це дуже важко, це й на правду відібрати йому волю.

— Е, дурниця! Чи можуть же люди впорядити такі штучні справи як завод, як велике хлїборобське господарство, як би не схотїли вони зійтись задля того до купи, робити гуртом і під чиїмсь доглядом. Правда, може згодом люди й будуть гуртом не тільки робити, а і впоряджати такі свої справи; та до того вони повинні дійти, повинні гіркою школою вивчити ся впоряджати їх і знов впоряджати в гуртї, а тепер без чиєїсь направи вони не втерпіли-б вкупі й каші зварити, вони вміли-б її тільки з'їсти. Е, нї, голубчику, це не так. Моя робота, як до правди, важка на одну людину; я роблю страшенно, до втоми, до муки, та я роблю на всїх і за всїх, бо тільки наша справа і йде гаразд і гаразд на правду, а не на вихвалках. Знов, кажу, піди по селу, подивись, чи знайдеш ти там ті злиднї, які бачив перед шістьма роками, чи бачив ти тодї стільки скоту, стільки добра біля хати і таку й таку страву у хатї, як зараз.

— Справа йде гарно, я вірю, — сумно відказав Гриць, — і йти ме поки ти живий, та й згине тільки заплющиш ти очі. Ех, брате, брате! Скільки сили, скільки снаги, серця та розуму дала тобі доля! Щоб здолав ти зробити, як би думав не тільки про користь, про гроші, про хлїб, та придоби, хоч і не для себе, а для інших, а ще про щось вище й більше!