Засмѣявъ ся левъ на радощахъ.
— У яко̂й бувавъ ты школѣ мудро̂й? — пытає лиса. — Кто вывчивъ тебе подѣлу такого?
— Небо̂жчикъ оселъ! — каже лисъ, тайкомъ зо̂тхнувши.
Стари̂ люде кажуть, що межи звѣрами
Живе ся помовка: „Не дружись съ царями.“
Ослови остыло усе возити воду и таскати камѣня. Загадавъ во̂нъ выкрутити ся во̂дъ роботы; на думку прійшовъ ослови песикъ.
— Хвостикомъ крутить, скавулить, выскакує, панови на колѣна лѣзе; за се єго и жалують. Дай собѣ попробую!
Якъ выскочить ослиско, якъ почне хвостомъ на всѣ боки вымахувати, помыкує, покрыє. Панъ изъ осла смѣєть ся, ажъ за боки взявъ ся.
— Красно! — гадає собѣ оселъ, та панови на колѣна, якъ выточить ся лапищами — трохи не выперъ духу. Чекає, що дадутъ во̂вса бѣленького; а панъ єго букомъ, у друге, въ третє!
Тай звелѣвъ паробкови загнати єго до стайнѣ.
— Скажи, будь ласкавъ Микито — пытає оселъ уха опустивши — за що мене такъ выпарено? Адже Сѣрко усе такъ гуляє.
А Микита: